На невеличкому горбочку, оточеному зеленими долинами, розташовані мальовничі будинки Павловичівської восьмирічної школи, які потопають в зелені дерев. Ці дерева надають краси школі, радості душі дітям, вчителям, всьому населенню с. Павловичі. Цікаво знати, чи була школа такою з початку її існування? В с. Павловичі була початкова школа. Навчалися діти в старому приміщенні. Вчителював в ній вчитель Арсенов Григорій Васильович, житель села Павловичі, який домігся дозволу на побудову нового будинку. В 1939 році розпочав будувати нове приміщення для школи. Це було ще за влади панської Польщі. Побудована школа була при радянській владі в 1939 році. Працював з чотирма класами Арсенов Г.В. Потім йому на допомогу прийшов працювати син священика Харуцький Віталій. Удвох вони і працювали до початку війни 1941 р. В роки Великої Вітчизняної війни занять в школі майже не було. Коли німці окупували село Павловичі, то в приміщенні школи був створений зерновий склад. Потім в приміщенні школи окупанти зробили військовий госпіталь. Навколо школи були вириті бліндажі в п’ять накатів. Вхід в приміщення школи був зроблений підземний. Від підземного входу потяглися глибокі траншеї в долину на 300-350 метрів. Після звільнення від гітлерівської навали села, приміщення школи залишилося жалюгідним, зруйнована вся підлога, розбита східна стіна. В 1945 році Затурцівський РВНО призначив вчителів Павловичівську семирічну школу Заболотнову Олександру Григорівну директором, Кнженко Марію Йосипівну завучем, Омельченко О.З. – істориком, Откидач Г.Я – на молодші класи . Ось такий був педколектив. Школа була зруйнована: дах був побитий осколками, без віконних рам, дверей, грубок, не було жодної парти. Кругом були вириті окопи, траншеї, бліндажі, навколо обгороджена ржавим дротом. Що робити, з чого розпочинати? Вчителі порадились між собою, а потім звернулись до голови сільської Ради Ляшука Онисія Васильовича за допомогою в організації створення матеріальної бази школи. Голова сільської Ради зовсім не дбав про школу, тому що боявся за свою долю, так як при німцях був головою сільради. Колектив вчителів почав працювати індивідуально з населенням. Основне завдання полягало в тому, щоб населення повернуло віконні рами, двері, дверці від грубок, парти і інше шкільне майно, створили з учнів групи, які разом з учителями ходили по дворах сіл Павловичі, Війниця, Михайлівка. Працюючи наполегливо населенням, вчителі добились того, що в школу було повернено частину шкільного майна. 10 жовтня 1945 року був розпочатий навчальний рік. Учнів прийшло зовсім мало. В класах було від 5 до 12 учнів найбільше. Учнів не мали ніяких підручників і паперу. Користувались лише підручником вчителя. Папір купували з паперових мішків, чорнило робили з ягід бузини. Тяжко було залучати дітей до школи. Після неодноразових бесід учителів з населенням батьки почали посилати дітей до школи. З учнів було створено бригади по ремонту школи. Кращими передовиками в роботі по ремонту відзначилися такі учні як: Собак Гервасій Антонович, Собак Тамара Михайлівна. Романюк Степан Олександрович, Ярчук Костянтин Миронович, Шелуха Дмитро Макарович, Зозуля Лідія Михайлівна, Мочиброда Віталій Костянтинович. В 5-7 класах стали навчатися діти з різних сіл: Крухиничі, Бобичі, Адамівка, Губина, Війниця, Молчанова. До кінця навчального року було понад 100 учнів. Вчителям доводилось викладати предмети не по фаху. Після нового року призначили викладачем військової справи демобілізованого воїна Гетьмана Олександра Антоновича. Головою сільської Ради став Барабошко Ілля Іпатієвич, який приділяв більше уваги школі, допомагав в організації залучення дітей до школи. Викладачем німецької мови був Супрунович Олександр Іванович, вчителі 1-4 класв Книш Ганна Семенівна. Контингент учнів зростав, вже не було комбінованих класів. Райвно почав трохи забезпечувати школу підручниками і зошитами. А про наочність і мови ніякої в той час не було. Прибувало все більше і більше вчителів. На селі до вчителя вже ставились з більшою повагою. В перші роки до вчителів ставились вороже, підкидували записки, в яких погрожували смертю, якщо будуть продовжувати навчати дітей. До 1950 року в школі були вже паралельні класи, вчительський колектив зріс до 22 вчителів. Школа займала видне місце в районі, тому що була забезпечена відповідними кадрами. Всі вчителі працювали невтомно і наполегливо. Ще в 1945-1946 навчальному році в школі була створена піонерська організація, а комсомольська в 1946-1947 р. Паливом школа була зовсім не забезпечена. На паливо використовували ясени, які росли на площі біля церкви, цими ясенами школа опалювалась більше двох років. Умови праці в школі були дуже тяжкими. Першим піонервожатим в школі був Сорокін Костянтин Якович, який показав гарні організаторські здібності. Потім з 1948 р. по 1951 р. піонервожатою працювала наша випускниця Ковальчук Надія Михайлвна. Фізруком у школі з 1951 по 1955 рік працював Соловей М.С. В 1950 р. прибув вчитель історії і географії Ганзін А.М., який через рік став директором школи. Анатолій Михайлович багато зробив по благоустрою школи. Перебудував будинок старої школи, зробив майстерню, добудував до нової школи дві цегляні класні кімнати, між якими була зроблена піонерська кімната. Значно зросла шкільна бібліотека. Навчально-виховний процес в школі став на вищий рівень. Вчителі багато працювали над самоосвітою і виготовленням наочних посібників. Велику роботу було зроблено по озелененню школи. Вмілими руками були посаджені декоративні і фруктові дерева, які прийнялися майже стопроцентово, чого не можливо було зробити до того часу. Багато відбулося перебудов при директору А.М. Газіну. Обгороджена шкільна садиба, перебудована учнівська майстерня. З 1964-1965 року директором школи працював Луценко П.А. в цих роках при школі були створені хімічний і фізичний кабінети. Від П.А. Луценка школу прийняв Ю.К. Гурський. Матеріальна база школи з кожним роком зростає. В 1966 році була відкрита учнівська столова. В 1967 році було побудовано ще один корпус для 1 і 2 класів. Заняття в школі проводяться в одну зміну. В 1968-1969 н. р. були створені групи продовженого дня. Вечірня школа, тобто школа сільської молоді, працює з 1948 року. За роки, коли працював директором Гурський Ю.К., зміцніла матеріальна база школи. Поповнились фізичний і хімічний кабінети, по класах і в учительську – м’який диван і інше на суму близько 3000 карбованців. Біля школи був посаджений дендропарк, приміщення школи було обгороджено.З 1970 року Гурського Ю.К. перевели на роботу парторга к-пу ім. Свердлова, а директором школи було призначено вчителя географії цієї ж школи Ярчук Галину Петрівну. Вона працювала з 1970 року по 1973 рік. За цей час зміцніла матеріальна база школи. Було куплено чотири фільмоскопи, один магнітофон. Для історичного кабінету були придбані столи, а для двох класів закуплені парти. Перекрили другий корпус школи шифером. Обладнали історичний, літературний кабінети. Шкільна майстерня поповнилась інструментами. Навколо квітника було посаджено живопліт. В дендропарку було посаджено дерева. З кожного предмету поповнилась кількість унаочнення. По-новому був оформлений коридор школи. Поповнилась новими стендами піонерська кімната. З вересня 1973 року директором школи призначили Головешка Петра Савовича. На протязі 1973-74 року відкрили і обладнали кабінет англійської мови. По-новому зразку здійснено огорожу навколо школи. Розпочато обладнання кабінету для початкових класів, посаджено новий дендропарк біля школи. Поповнилися наочним приладдям такі кабінети: фізичний, хімічний, історичний, географічний, мовний. Поповнилась шкільна бібліотека на суму сорок карбованців. Випускники нашої школи Бліндер Кузьма Карпович, Барабошко Євген Васильович, Бугайчук Раїса Михайлівна, Собчак Тамара Михайлівна, Собчук Валерій Степанович, Бугайчук Таїсія Михайлівна, Пелих Ольга Миколаївна, Барабошко Галина Василівна, Мировська Людмила Антонівна, Захарчук Лідія Олексіївна, Пономаренко Галина Йосипівна працюють вчителями. Інші випускники стали медсестрами. Це Барабошко Раїса Степанівна, Батик Олена Зіновієвна, Гетьман Лілія Олександрівна, Лялька Ніна Макарівна, Нерода Лідія Кузьмівна, Шелуха Валентина Антонівна, Мировська Надія Антонівна. Багато наших випусників працюють механізаторами, агрономами, ланковими, доярками. В 1979 році на посаду директора школи було в друге призначено Гурського Юрія Кіндратовича. Він дбав про поповнення молодих вчителів. Після закінчення Пернопільського педінституту у школу прийшла працювати Поліщук Надія Іванівна вчителька біології та хімії Базар Мирослав Богданович вчитель математичних наук. Юрій Кіндратович приділив особливу увагу матеріальному та технічному забезпеченню школи. В 1979 році було побудовано сарай з складівськими приміщеннями. В 1980 році розпочато будівництво нового корпусу школи, яке завершилось в 1990 році. В ньому розмістились: актовий зал, бібліотека, їдальня, фізичний кабінет та української мови і літератури, робочий кабінет директора і ще одна класна кімната. Ще за цей період було споруджено ЗТП (електричну підстанцію), відтоді школа отримала нормальне освітлення. В шкільній їдальні мали змогу працювати електричні плити. Це полегшило роботу поварів і покращилось харчування учнів. Було обладнано спортивний майданчик та географічну площадку. Після школи посадили дендропарк і скверик, заасфальтоване тротуари на подвір’ї школи. За цей період було придбано достатню кількість наочних посібників, меблів, обладнали радіовузол, закупили комп’ютери. В ці роки особлива увага приділялась піонерській роботі: Піонерія країни мала марш „ Приклад берем з комуністів з комуністів .” Серед загонів велась велика пошукова робота і були встановлені зв’язки з учасниками Великої Вітчизняної війни, які визволяли Волинську область. Проводились зустрічі з місцевими так і союзними ветеранами. Учні по сьогоднішній день впорядковують могилу капітана Д. Гуменюка, який загинув в перші дні війни на території села Війниці. Кожного року 9 травня рідні і син відвідували могилу чоловіка і батька. Велика увага приділялась самоврядуванню учнів. Проводилась різноманітні змагання між загонами, ланками. Багато зусиль приклали учні пошукові роботі на тему „Моя Батьківщина СРСР.”Майже кожного року діяв пришкільний табір, де учні поєднували відпочинок з трудовими справами. Зажди учні нашої школи були учасниками піонерської гри „Зарница”, де неодноразово виходили переможцями. А організатором цих справ була Познякевич Таїсія Михайлівна. Вона випускниця нашої школи і прийшла працювати у 1970 році, коли закінчила Вол.-Волинське педагогічне училище. Багато тепла, ласки, порад віддає Таїсія Михайлівна дітям і зараз, бо працює заступником директора по виховній роботі та вчителем географії. Під керівництвом вчительки біології Поліщук Надії Іванівни діяв загін „Юні натуралісти”, який вирощував кролі. Працювали учні на дослідних ділянках, де закладали досліди з овочевими культурами разом з Надією Іванівною, а урожай здавали в шкільну їдальню. Багато роботи проводилось по охороні природи, озелененню школи, села. Учні провели операцію „Джерельце”. Їздили з вчителькою до річки Турія і почистили та обгородили джерело, посадили верби – створили хороше місце для відпочинку, що за селом Мовчанів. Багато зусиль Надія Іванівна приклала оформивши кабінет хімії та біології, та у своїй професійній справі, але не дарма, тому що є хороший результат. Зараз вона є керівник районного методоб’єднання вчителів хімії та біології, а її учні неодноразово були переможцями районних олімпіад та обласних. Підібрався дієздатний учительский колектив. В цей час активність проявляли і працювали на високому методичному рівні такі вчителі: Грицюк Л.К., Хамижук Є.А., Шпирковський В.Г., Виговський В.Г., У початкових класах Ємець Мотрона Федорівна, яка прийшла працювати у нашу школу в 1968 році. Вона закінчила Лохвицьке педучилище у 1963 р., була керівником вихователів Павловичівського методичного куща, нагороджена грамотами облвно і Міністерства освіти. Звання „Старший вчитель” присвоєно Мотроні Федорівні за працю на педагогічній ниві, а молоді педагоги мають і зараз хорошого наставника та порадника. Бугайчук Раїса Михайлівна зараз керівник районного методоб’єднання вчителів перший класів, а працює вона у нашій школі з 1967 року, коли закінчила Вол.-Волинське педучилище. Учні школи займали призові місця в районних та обласних олімпіадах з таких предметів: математика, географія, історія, українська мова, біологія. Хімія, фізика і в оглядах художньої самодіяльності, а в цьому заслуга вчителя музики і співі Куцела Миколи Григоровича.В 1992 році Юрій Кіндратович пішов на пенсію, а на його посаду директора школи був призначений Шевчук Іван Григорович.